Волинь - древня земля, невід’ємна частина України. Ряд істориків вважають, що її назва походить від міста "Велиня", про яке згадують давні літописи. Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло. Згадує народ "валінана" арабський мандрівник Аль-Масуді, що жив в Х столітті. Волинянами-дулібами називали племена, які проживали у верхівцях Західного Бугу, Прип"яті.
Першу писемну згадку про волинян в історичних джерелах давньої України-Русі знаходимо в найдавнішому літописі - "Повісті минулих літ", де вказується місце проживання тодішніх волинських племен: "...бужани сиділи по Бугу, а потім же волиняни". І далі: "Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни...". В піснях Волинський край поетично називають голубооким. Дійсно тут є 220 великих і малих озер. Найбільші серед них – Світязь, Пулемецьке, Луки, Пісочне (Шацькі озера). Налічується майже 130 річок і річечок. В озерах, річках, інших водоймах Волині водиться 35 видів риб, зокрема, короп, карась, лящ, сом, окунь, вугор, лин, судак, щука, марена, товстолобик і т.д. Волинь - уся в гаях і лісах. Понад 700 тисяч гектарів тут займають хвойні і змішані ліси, зелені насадження. Найбільш поширені лісові породи - сосна, ялина, дуб, береза, вільха, граб, ясен, клен та інші. Зустрічаються унікальні породи дерев: модрина європейська, дуб черешковий і червоний, кедр сибірський, пірамідальна і кульоподібна туя. Тваринний світ представляють лосі, благородні олені, косулі, зайці, дикі кабани, вовки, лисиці і рідкісні - зубри, бобри, видри, чорні лелеки, сірі чаплі, фазани, тетеруки, глухарі та інші.
Волинська область цікава в плані туризму. Відпочинок на Шацьких озерах, огляд численних історичних пам’яток – ось, що приваблює сюди численних туристів. Варто оглянути пам’ятники архітектури й археології періоду Київської Русі, зокрема: Успенський собор (1160 р.) і Васильковська церква (ХІІІ- ХІ ст.) у м. Володимир-Волинський, Верхній замок (XI-ХIII ст.); Покровська (ХV ст.) і Хрестовоздвиженська (1619 р.) церкви, монастир єзуїтів (1539–1610 р.) , Троїцький собор (1752–55 р.) у м. Луцьку; залишки храмів і житлових будинків (Х-ХІ ст.), фортечних валів (ХІ- ХІІІ вв.), Георгіївська церква (1264 р.) у м. Любомилі, замок і Луцька арка (1630 р.) ; залишки стін Нижнього замка (ХІ -ХVІІ ст.). |