Відпочинок в Карпатах

Рівною стрілою серед густої зелені дерев пролягло через курорт Моршин асфальтоване шосе. Як від міцного стовбура розростаються гілки, так розбіглися від шосе вулиці, вулички і стежини – до санаторіїв, пансіонатів, приватних віл і спортивних майданчиків.  Корпуси сучасних споруд легко вписалися в зелені краєвиди курорту Моршин.  Затишок і спокій, краса і комфорт – все це від людей і все – для людей.  Інтенсивно будується , розвивається і зростає курорт Моршин.  
Тече через Моршин  маленька, захована за високими берегами річечка Березниця.  Від горбистого правого берега її простягся праліс, називається він Банним, а в ньому джерела мінеральної ропи  № 1 (Боніфацій), №3 (Людмила),  №4 (Магдаліна).  Назви цих джерел в Моршині дошли до нас з далекого минулого. На всьому іншому - ознака нового часу, перетворюючої сили людської праці і думки. Ось розкинулось серед лісу унікальне підприємство  – моршинський завод мінеральних вод. Що року він випускає десятки тисяч літрів ропи. Одного – двох літрів вистачає для курсу лікування хворого в домашніх або стаціонарних умовах. При експлуатації джерел в даний час, використовується найновіша техніка.
Колись на тому місці де стоїть завод були солеварні (бані). Від примітивного методу виварювання солі залишилася тільки назва лісу, а джерела, викопані нашими предками, стали згодом основою всієї лікувальної роботи на курорті Моршин.
Ще давним – давно, коли моршинські селяни з ропи випарювали для продажу сіль, покупці швидко розчарувалися у ній. Справа в тому, що моршинська ропа крім кухонної солі містила багато домішок мірабіліту (глауберової солі), і це псувало смак товару. Оцінити лікувальні властивості тих домішок тоді ніхто не вмів. А шкода!  Німецький лікар Й.Глаубер одержав мірабіліт хімічним способом набагато пізніше, ніж його можна було видобувати в натуральному вигляді.
Найновіший хімічний аналіз ропи зробила Моршинська фізико- хімічна лабораторія , яка має біохімічний, фізико- хімічний, бактеріологічний та експериментальний відділи. Вона була створена в 1948 році, а разом з нею відкрито і клінічне відділення санаторію, яке стало однією з баз Українського науково-дослідного інституту курортології.  Лабораторія проводила глибоке и систематичне вивчення фізико – хімічних властивостей,  гідро – хімічного режиму,  умов формування та експлуатації ропи всіх джерел.  
Як виглядає джерело №1 (Боніфацій) ? Уявіть собі колодязь з дерев´яним зрубом 2×2 метри у поперечному розрізі, глибиною 50 метрів. Ропа його високо мінералізована.  Цією якість вона переважає всі головні аналоги , якими можна вважати  баталінську мінеральну воду,  воду озера Шира,  трускавецьку із джерела «Барбара», а за кордоном  - воду джерел «Гуніаді Янош» в Угорщині, «Франц Йосиф» в Чехии, а також джерел Кісінгена, Карлових Вар та Марієнбада.
На різних глибинах від поверхні грунту в різні пори року, залежно від метеорологічних умов, концентрація солей в ропі міняється.  Вчений Ф.П. Горбенко визначив, що в джерелі  №1 є три шари ропи різного типу. Щоб добувати ропу відповідної мінералізації , колодязь обладнано двома потужними електронасосами, один з яких встановлено на глибині 37, а другий 45 метрів.  Перший подає ропу хлоридно – натрієвого складу для приготування ванн і мінеральної води Моршинської.  Ропу, яку подає другий насос, використовують у бюветі  для приготування різних номерів моршинської а також для розливу у пляшки на заводі.
За часів поміщицької Польщі моршинські підприємці пробували розливати мінеральну воду у пляшки, але марно.  Так звану «гірку воду»  виготовляли, розбавляючи ропу з джерела «Боніфацій» прісною водою у різних пропорціях.  Але «гірку воду» було важко транспортувати , до того ж для повного курсу лікування її потрібно було щонайменше 20 літрів.  Звичайно, замість 20 літрів зручніше перевезти 1 – 2 літри ропи.  Та біда в тому що при тривалому зберіганні змінювався хімічний склад ропи: з неї випадав осад гідроокису заліза і марганцю, а також органічні речовини. Радянські вчені зуміли запобігти цьому явищу. Метод фільтрації, запропонований Ф.П.Горбенком, дає можливість зберігати ропу в скляному посуді протягом необмеженого часу без зміни хімічного складу.
Джерело №2 («Магдалина»)  обладнано так само, як і джерело № 1. З 30-ти метрового колодязя спеціальним водопроводом вода надходить до водолікарні для приготування мінеральних ванн. У долині Березниці знаходиться і джерело №3 («Людмила»), вивчення хімічного складу  води якого почалося тільки в 1948 році. Над ним збудовано павільйон.  З часом на зміну «Магдалині» і Людмилі» прийшли нові джерела.
Особливо багате і перспективне джерело №6 (Моршинська ропа, біля Лисович), відкрито геологами в 1966 році. Воно дає 75 процентів усієї води, яка використовується на курорті Моршин. А біля санаторію «Мармуровий палац» високо в гору б´є фонтан. За ним розкинулись надзвичайно гарно оздоблені павільйон і колодязь слабо мінералізованої води джерела №4. А довкола розбрелися дерева – берізки, плакучі верби, каштани. Тут завжди людно.  Розширення водних ресурсів відкриває перспективу розбудови і дальшого розвитку курорту Моршин.