Відпочинок в Карпатах

Східниця-селище міського типу, у глибині Карпат, на березі  р.Східниці, за 21 км. На південь від Дрогобича, за 9 км. На південний захід від Борислава.  Побутує перша назва:  Золота баня, яку пов´язують з давнім солеварним промислом у дерев´яному приміщені-«бані».  Назву селеща виводять від назви річки Східниці. Існують версіі про походження назви від слів «скітниця», «скитниця», бо, мовляв, поряд , в с.Уричі Сколівського району, колись знаходилося язичницьке капище зі скитом оддалік, слова «сходитися». За переказами, після моноголо-татарської назвали вціллі  жителі почали сходитися в долину, де існувала перша церква, і дали початок Східниці. У назві наголошують літеру «і».
Межує з Бориславом , селами Новим Кропивником, Перепростинею, Опакою, Залокотем, хутором Гутою, а також Оровом, уричом Сколівського району. Східниця має офіційно затверджені в 1996 р.: герб у зеленому полі золотий крокуючий відмідь з червоними очима, язиком і лазурами; прапор квадратне полотнище, розділене на дві смуги горизонтальною  ялинкоподібною лінією, де горішня частина має жовту фарбу і займає одну третину ширини полотнища, а долішня частина- зелену барву і займає дві третини ширини полотнища; на зеленому тлі до древка крокує відмідь з червоними очима, язиком і пазурами.
Частини селища і мікротопоніми: Пасічники (Пасічки), Погар, Масловець, Маців, Моховате, Пищок, Толока, Потік, Росоха, Виджержник, Бухів, Замчище, Камінь, Прикирне, Корчовате, Зарінок, Кичера, Котильниця, Гута, Яма, Турівське, Ковалівка, Дуплавець, Кременник, Криве, Марілля, Кут, Вигода, Бухів, Туркове, Човнище, Камаральське, Калинів, Березів, Вапнярка, Белеїв, Каменистиця, Ланкове, Горби, Чуконівське, Пищок, Вижний Кінець, Нижний Кінець, Ковбора, Гаївське, Тартак, Корчовате, Роздоріжжя, Криве, Лопотання, Турівське, Четвертина, Пічкала, Винятівка, Унгарія (Гунбарія), Джерджник, Діл, Гороховате, Базів (Базій), Михалкове, Яворинка, Лехнівське, Яма, Турівське, Ковалівка, Дуплавець, Кременник, Криве, Марілля, Кут, Вигода, Бухів, Туркове, Човнище, Камаральське, Калинів, Березів, Вапнярка, Белеїв, Каменистиця, Ланкове, Горби, Чуконівське, Пищок, Вижний Кінець, Нижний Кінець, Ковбора, Гаівське, Тартак, Корчовате, Раздоріжжя, Криве, Лопотання, Турівське, Четвертина, Пічкала, Винятівка, Унгарія(Гунбарія), Джерджник, Діл, Гороховате, Базів (Базій), Михалкове, Яворинка, Лехнівське, Став, Маців, Калужище, Згари, Вифлеєм, Гарем, Дистилярня, Гентнерівка, Котильниця, Ковбора, Луженки, Мар´єта, Марілля, Аванте, Баб´яки, Лісковатиця, Масловець, Винджівка. Відомі колишні власники і орендарі села: Самуель Цімбровський, Еразм Гольденберг, Гай.
Про побут доісторичної людини на терииторії  свідчать сліди стоянки людини ашельського періоду (приблизно 300 – 100 тисяч років до н.е), крем´яні  знаряддя праці епохи неоліту.  За переказами село засновано в княжий період. Один іх дуже давніх мікротопонімів – Бухів мае формант – хів, що в перекладі з кельтської мови означає «дах», «хата»,  а кельтське buwch – перекладається як  «корова». Шляхом злиття в одне слово вони утворили назву Бухів- буквально накриття, дах для корів, худоби». Це,  а також велика кількість інших дуже давніх мікротопонімів дає підстави припускати виникнення поселення на теренах Східниці в кельтський період  продавньої історії України, тобто до нової ери або на ії початку. Наша версія грунтується на найновіших наукових дослідженнях з етномовноі історіі прадавньої  Украіни відомого вченого К.Тищенка. В XIII ст. село спалили монголо-татари. Частина жителів переховались у горах, відтак стали сходитись у долину і знову  будувати хати. Сходились – і, мовляв, постала Східниця. В центрі села виріс укреплений замок від частих  татарських нападів, який існував до XVIII ст.  Селяни займались рильництвом, тваринництвом, полюванням, лісовими промислами.
Протягом  1792-1867 рр. село належало до Самбірського округу, далі до Дрогобицького повіту, нині району. В 1787 р. налічувалось 65 дворів. Був млин, 2 корчми, кузня, винарня. Ще через 30 років зафіксовано 71 двір, 3 корчми, 2 млини, лісництво. У 1880 р. було 125 дворів, проживало 663 українці, 102 еврея. Тоді згодом споруджено тартак, де переробляли 1,5 тисячі  кубометрів дерева на рік, газівню, електрівню, електричний млин, ремонтні майстерні нафтових промислів, газоліновий завод. Були продовольчі і промислові крамниці. Працювали ремісники різних спеціальностей. Наприкінці 1920-х і в 1930 рр. Східницю електрифіковано, газифіковано.
На початку XIX ст. на територіі села почали копати неглибокі ями- дучки, з яких черпали нафту, що підходила до поверхні. Наприкінці 1850 рр. почалась промислова розробка нафтових родовищ, покладів озокериту. В 1872 р. появилась перша нафтова свердловина. У 1898 р. налічувалось  373 свердловини з річним видобутком  168 тисяч тонн нафти . У 1900 р. видобуто  175 тисяч тонн нафти і за цим показником Східниця поступалася лише США,  Росіі ти Бориславу. Більшість нафтових копалень належала еврейським підприємцям Бартфельду, Бакенроту, Гартенбергу, згодом також іншим підприємцям. Робітники заробляли добре, тому Східниця вважалась багатим селещем. В 1830 р. налічувалось  464 украінці. До Першої світовоі війни проживало 3 тис. 114 осіб: 1 тис. 512 украінців, 682 поляки, 920 евреів. У 1939 р. налічувалось  4 тис. 80 осіб: 1 тис. 970 украінців, 1 тис. 200 поляків, 900 евреів, 10 німців. У 2007 р. проживало  2 тис. 700 осіб, всі украінці.
За СССР створено Східницьку сільську раду, від 1940 р. – Східницьку селещну раду. Адміністративно Східниця підпорядкована Бориславу.  В 2004 р . відкрито приміщення ратуші, і якому працює селищна рада. Землями користувався колгосп, згодом радгосп у Новому Кропивнику.  Загальна площа земельних угідь - 736 га.
Після Другоі світовоі війни внаслідок довготривалої  інтенсивної експлуатації надр видобуток нафти різко зменшився.  Друге життя і перспективу дала селищу мінеральна вода «Нафтуся».
Від середини 1950 рр. колишній директор і головний інженер газолінового заводу Омелян Стоцький (1898-1979) почав шукати, описувати і досліджувати численні джерела мінеральних вод на території Східниці, яких нині відомо понад 500. Загалом подвижник відкрив 38 таких джерел як аналогів трускавецької «Нафтусі» . До визнання його офіційним першовідкривачем східницької «Нафтусі»  у 1977 р. дослідник-інтузіаст із гідною подиву наполегливістю, послідовністю й переконаністю в своїй правоті боровся з могутньою бюрократичною машиною колишнього СССР і врешт решт переміг.
У 1976., передусім завдяки йому, Східницю визнано бальнеологічним курортом, у 1986 р. – всесоюзною бальнеологічною оздоровницею. Від 2008 р. вона носить ім´я О.Стоцького. Добовий видобуток мінеральної води «Нафтуся» складає 80-100 кубометрів. Нею лікують органи сечовиділення, шлунок, кишківник. Відтоді  в селещі почали споруджувати лікувальні заклади, бази відпочинку, розвивати курортну інфраструктуру. Протягом року оздоровлюється до 30 тисяч осіб.  Головною перешкодою швидшого розвитку курорту є відсутність очисного комплексу.
Перша пписьмова згадка про церкву належить до 1589 р. У 1767 р. споруджено другу дерев´яну  церкву. У 1902-1905 рр. за проектом львівського архітектора Василя Нагірного замість неї споруджено третю,  кам´яну церкву Святих Апостолів Петра і Павла УГКЦ, досі одну з найбільших і найкращіх у всіх Украінських Карпатах. При церкві був колись і є нині церковний хор. Був і є парафіяльним дім для священика. Кам´яна стінна дзвіниця, 1901 р.
Храмовий празник – на свято Миколи 19 грудня.
У 1997 р. на вул. Т.Шевченка відкрито дерев´яний Дім молитви євангельських християн-баптистів.
У 1994 р. на вул.Зарічній у перебудованому дерев´яному будинку відкрито Зал Царства Свідків Єгови.
Була еврейська синогога.
Першу 1-класну школу відкрито в середині XIX ст. Наприкінці XIX ст. школу розширено до 2-класної, до Першої світової війни  4-класної. Існувала 3-річна промислова школа. У 1939 р. відкрито 7-річну школу. У 1949 р. школу розширено до 10-класноі, тобто середньої. В 1975 р. споруджено нове кам´яне приміщення селищної школи. Нині працює школа 1-3 ступенів:  35 вчителів, 14 технічних працівників, 284 учня. У школі створено музей.
Першу читальню «Просвіти» відкрито у 1922 р. При читальні був хор, драматичний гурток, бубліотека, кооператив з двома філіями. Існували осередки товариств «Просвіта», «Сокіл», Союз українок, інші, каса хорих.  Нині працює Народний дім. При ньому є бібліотека на 22 тисяч книг, краєзнавчий куток, драматичний гурток, дитячий ансамбль, вокальний дует,  сімейний ансамбль Гаваків.
У 2008 р в санаторії «Східницькі Карпати» відкрито  меморіальний музей відкривача східницьких мінеральних вод  О. Стоцького.
9 каплиць. 4 придорожні хрести. Скульптура Ісуса Христа. Комплекс із пам´ятного хреста і скульптури Матері Божої на честь героїв боротьби за волю України. Пам´ятник Т.Шевченкові. Пам´ятник – погруддя О. Стоцькому.
У 1884 р. через Східницю проліг маршрут І.Франка з друзями, які мандрували Прикарпаттям і Карпатами з краєзнавчо-культурологічною метою. У Східниці відпочивали і лікувались багато відомих письменників, митців, діячів сучасної України.
З селища походять: журналістка, член Національної Спілки журналістів Украіни, донька О.Стоцького -Ганна Стоцька;  журналіст, публіцист, редактор, фотомайстер, член Національної Спілки журналістів України Богдан Вовк, актор Київського драматичного театру Василь Мазур; майстер спорту з футболу, тренер з футболу Володимир Журавчак.
У 2007 р. був нафтопромисел, лікарня з філією відновного лікування; 78 працівників; 4 аптеки, 3 готелі, 4 санаторії, 5 баз відпочинку, відпочинковий комплекс, 10 приватних відпочинкових садиб, 15 крамниць і кіосків, 2 перукарні, відділення пошти, відділення Укртелекому, 3 відділення різних банків, 5 кафе барів. У 1997 р. на горі Бухові відкрито першу на Прикарпатті вітрову електростанцію (ВЕС). Продовжується видобуток нафти, природного газу. 38 джерел мінеральної води типа «Нафтусі», 17 свердловин для видобутку мінеральної води «Нафтусі». Понад 500 джерел мінеральних вод різних типів.
У власності селян у 2007 р. було: 22 корови, 30 кіз, 5 свиней, 126 голів птиці, 4 пасіки, в т.ч. 1 більш як на 10 вуликів, 878 легкових автомашин, 43 вантажівки, 23 автобуси. 
У 2007 р. постійно проживали люди в 540 хатах, стояли порожніми 11 хат. Сполучення з Дрогобичем, Бориславом, Трускавцем – автобусами, маршрутними таксі.
У 1997 р. в Львівському видавництві «Червона Калина» вийшла книга Ганни Стоцької «Цілющі води Східниці».
У 2004 р. в Дрогобицькому видавництві «Коло» вийшла книга Михайла Базара «Східниця».
У 2005 р. в Львівському видавництві «Сполом» вийшла книга Литописця В´ячеслава «Жива вода Золотої  Бані» про Східницю.