Затрати часу - 9 год. Відстань - біля 18 км.
Підйом у гори - 1150 м, а з виходом на Козій Ґорґан - 1370 м. Початок маршруту - при відгалуженні бічної дороги в долину Зелениці. Маршрут не промаркований Від головної дороги Надвірна - Бистриця (Рафайлова) повертаємо на схід, у долину Зелениці. Через 1,5 км шляху від розгалуження знаходиться місток на потоці Черник. Після містка сходимо з дороги й відкритим схилом через т. зв. Чертежі йдемо на південь у напрямі залісненого вододілу між Зеленицею та Черником. На хребті є досить видима стежка, якою через висоту 967 м н.р.м. сходимо у невелике сідло (біля 900 м н.р.м.) з поляною, званою Прелука. Від поляни гострим гребенем підходимо у південному напрямі до поперечного валу Козі, спочатку лагіднішою, а під самою вершиною - дуже стрімкою стежкою. На вершині Козі знаходиться металевий тріангуляційний репер. Затрати часу сюди становлять 4 години. Козя є високим гірським валом, який підноситься упоперек на вододілі поміж долинами Ситного й Черника. Тут спостерігаємо добре видиму асиметричність схилів хребта. Північний схил є дуже стрімким і залісненим, південний - більш пологим і покритим великими голими кам'яними блоками. А поблизу самої вершини - також полониною.
Із вершини відкривається чудова панорама. У південному напрямку бачимо масив Довбушанки, зліва від якої звертають на себе увагу гострі піраміди Синяка та Явірника. Справа панораму завершують високі вершини Козього Ґорґану та Поленського. На спадаючій з вершини в південному напрямі полонині є гарне місце для відпочинку (вода та колиба). Стежка проходить посередині полонини, залишаючи хребет зліва. За полониною стежка стрімко знижується в перевал Козя (1265 м) (сюди біля 5 годин ходу).
Через приблизно 45 хвилин ходу підходимо під привершинне нагромадження Козього Ґорґану (біля 1320 м). Перед війною тут був мисливський притулок. На захід відгалужується старий плай, яким можна потрапити до витоків Черника. Далі маршрут пролягає в південно-східному напрямі. Незабаром виходимо з густого смерекового лісу на великі поля ґреґотів, порозділяні групами смерек і кедрової сосни, а також гірської сосни. Скельні блоки тут надзвичайно високі, не обмежуючись лише привершинним хребтом, але й довгими язиками сходять низько в долину Ситного. З цього місця є гарний вид на величний масив Довбушанки й близько розташовану вершину Поленського.
Добре підтримувана стежка проводить нас південним схилом Козього Ґорґану під т. зв. Клевка Ямські (Кливки). Перед нами відкривається глибока долина лівої притоки Сітного, т. зв. Яма, відроги якої покриває Ґорґан (до цього місця -6 годин ходу). Ми знаходимося в урочищі „Садки" - одному з наймальовничіших у Ґорґанах і найцінніших у Природному заповіднику „Ґорґани".
Цінність цієї місцевості були належно оцінені ще перед 1939 р. У міжвоєнний час ця територія була місцем полювання Президента Речі Посполитої. У середині 30-х рр. XX ст. тут був створений туристичний резерват, де заборонялося прознаковувати туристичні маршрути. З цього місця є найкращий вихід на Козі Ґорґан (1616 м). Для цього ми залишаємо плай і через смерековий ліс підходимо на порівняно широке сідло (біля 1520 м) поміж Поленським і Козім Ґорґаном. Це сідло розділене невисоким підвищенням на дві частини - Клевки (Кливки, Клевки від Поленського) - верхня частина і від Садків - нижня. Від нижньої частини йдемо в північному напрямі й після перетину вузького пасма гірської сосни виходимо на Козій Ґорґан, на вершині якого знаходиться знищений металевий геодезичний репер (до цього місця - 7 годин ходу). Козі Ґорґан є центральним пунктом т. зв. „Садків" й одним із найкрасивіших вершин Ґорґанів. Гора є знаною через особливо великі кам'яні розсипища, які, в основному, знаходяться на кожному схилі, причому в багатьох місцях сходять низько в долини. Під вершиною на північному схилі звертає на себе увагу місце великого скелястого обриву.
Назви Козі Ґорґан, Козя і Козій Потік, а також дані зі старих мисливських документів і місцеві перекази вказують на те, що у цьому регіоні колись водилися гірські сарни.
Із вершини повертаємося тією ж самою дорогою (близько 0,5 год.). Вийти з Клевки (Кливки) Верхньої на Поленський неможливо через високі зарості гірської сосни. Щоб подолати вершину, слід із Садків іти в південному напрямі (за 100 м нижче стежки буде вода). На східному відрозі Поленського гірська сосна несподівано закінчується. Виходимо на „язик" Ґорґану, який спадає тут від самої вершини та по скельних блоках підходимо до вершини (сюди затрати часу становлять 9 год.).
Поленський підноситься у хребтовій лінії Довбушанки і є „замком" для вододілу, що розділяє долини Черника і Сітного. Зі сходу від Пікуна його відділяє перевал Стеришорка (біля 1440 м), на заході від Скалок (1597 м) - Надзея Поленська (приблизно 1530 м). Північний схил гори є стрімким, південний - спадистим і, за винятком вершини, позбавленим кам'яних розсипів. Тут великі площі зайняті гірською сосною. Панорама з Поленського є дуже широкою. На сході домінує масив Довбушанки, а також високі вершини Синяка та Явірника Ґорґану. З південної сторони за Довбушанкою на горизонті видніються масиви Чорногори й Свидовця, на півдні домінує високий хребет Братківської. На заході найперше увагу звертають найвищі ґорґанські вершини - Сивуля та Ігровець з Високою.
Джерело: "Гори гуцульщини"
|