Відпочинок в Карпатах

Затрати часу - 2-3 дні. Довжина маршруту - 35 км.

Початок маршруту: с. Шибений над Чорним Черемошем. Маршрут прознакований.
Слід пам'ятати, що початок цього маршруту знаходиться в прикордонній смузі, а, згідно з обов'язковими умовами (п. 8 „Положення про прикордонний режим" від 27.07.1998 р.), закордонним туристам для мандрівок у прикордонній смузі повинні мати при собі документи, що підтверджують законність їхнього перебування на території України. Для тих, хто хоче побувати в Мармароських або Гринявських горах, які знаходяться в прикордонній смузі, необхідно отримати дозвіл від начальника прикордонного загону, що охороняє дану територію (Чернівецького або Мукачівського). Для цього необхідно не пізніше, ніж за 2 тижні до виходу на маршрут надіслати лист командирові прикордонного загону, вказавши схему маршруту, список учасників походу та їхні паспортні дані. Через тиждень необхідно зателефонувати до прикордонників і дізнатися, чи надали дозвіл і на яку прикордонну заставу (в Шибений чи Ділове) він надісланий. Тел.: прикордонних загонів: у Чернівцях: (0372)-538203; у Мукачево: (03131 )-21261.

Від прикордонної застави „Шибений", що знаходиться поблизу місця впадіння потоку Шибеного в р. Чорний Черемош, рухаємося 2,5 км долиною Шибеного до будинку Високогірного лісництва КНПП. Сюди можна проїхати високопрохідним транспортом. У випадку пізнього часу з дозволу лісників можна розбити табір, а при вільному часі можна сходити до колишнього озера Шибене (1,5 км проти течії потоку). У минулому озеро було досить великим і глибоким (до 25 м біля шлюзу) і в ньому збирали воду для сплавляння лісу.

Маршрут на г. Піп-Іван розпочинається від будинку лісництва, а траса прознакована червоною маркою на білому фоні. Широка дорога йде хребтом у івнічно-західному напрямі біля останніх будинків присілка Шибений. У колибі (будинок пастухів) можна ознайомитися з технологією виробництва гуцульських сирів (будз, бринза, вурда), скуштувати на смак або придбати в дорогу.

Ідемо далі дорогою й через 45 хв. виходимо до першого з трьох високогірних озер, через які пролягає наш маршрут. Це озеро Марічейка, розташоване на висоті 1510 м у давньому давньольодовиковому цирку на північно-східному схилі г. Шурин-Гропа (1773 м). Площа озера - 0,7 га, а глибина до 1 м, температура води влітку становить приблизно +9°С. Поверхня озера поволі заростає осокою. Навколо озера зростає густий ялиновий ліс, а також рідкісні види журавлини - дрібноплідна та болотна. Озеро живиться водою, що поступає сюди зі схилів Шурина, які добре видно з його берега. Біля озера є будиночок, в якому можна сховатися від дощу.

 Обійшовши озеро справа, через 15 хв. підходимо до розгалуження стежок. Ширша (ліва) йде до полонини Шешурська. Ми прямуємо правою стежкою до гори. Через 30 хв. приходимо до джерела. Це буде останнє джерело води на шляху аж до схилів г. Бребенескул (15 км), тому бажано запастися питтєвою  водою. Обходимо скельний виступ справа й через 4 год. виходимо на вершину  г. Піп-Іван (2028 м), або як її ще називають - Чорна Гора, де знаходяться руїни давньої обсерваторії. Відстань від Шибеного - 10,5 км.

 При гарній погоді з Чорної Гори у південно-західному напрямі видно Піп-Іван Мармарський (1936 м), а також по румунській стороні - г. Феркеу (1958 м). Після відпочинку та огляду руїн обсерваторії продовжуєм шлях головним гребенем  Чорногори. Через ЗО хв. мандрівки приходимо до т. зв. Поганого Місця, де направо від головного хребта відходить хребет, що простягається на г. Смотрич (1898 м). Тут слід триматися лівої сторони гребеня і йти стежкою лівіше від кордонних стовпчиків. Тут розпочинається підйом до вершин Дземброні (1878 м) і Мунчела (1998 м). Слід пам'ятати, що північно-східні схили хребта є дуже стрімкими, скелястими й тому мандрівка ними може бути небезпечною.

Слід пам'ятати про те, що майже всі вершини головного хребта Чорногори можна обійти траверсом, що проходить із закарпатської сторони, але тоді втрачається можливість споглядати чудові пейзажі, що відкриваються з північно-східної сторони хребта. Так, із г. Бребенескул можемо оглянути оригінальний давньольодовиковий котел - урочище Кізі Улоги. Спускаючись із вершини, минаємо відногу головного хребта - Кедроватий - Погорілка (справа), на якому збереглося найбільше в Чорногорі оселище кедрової сосни. На його схилах, що спадають до котла Кізі Улоги, знаходиться так зване „крісло Довбуша", де, за легендою, любив відпочивати знаменитий ватажок опришків.

Пройшовши ще 1 км, справа бачимо одне з найкрасивіших місць в Карпатах-урочище Гаджина, яке розташоване в давньольодовиковому котлі між вершинами Ребра та Шпиці. Фактично тут є 5 котлів: три великих і два менших. Схили котлів стрімкі й обривисті, на Шпицях маємо 15 рядів вертикальних скель. У цьому місці добре видно залишки морени давніх льодовиків, які сповзали в котел із навколишніх вершин. За народними переказами, саме в Гаджині був похований легендарний ватажок опришків - Олекса Довбуш. У 1878 р. біля нижнього виходу котла був побудований перший на території Українських Карпат притулок для туристів, якому було надане ім'я Яна Грегоровича - одного із засновників Чорногірського відділу Товариства Татранського.
Основна стежка обходить вершину г. Бребенескул зліва. Тут є джерело й рівне місце для наметів, однак ночівля під вершиною Бребенескула може бути небезпечною, особливо в грозу.

Поряд із величезним масивом Бребенескула, 300 м зліва внизу, між хребтом і його відрогом, що відходить у напрямку г. Гутин Томнатик (2018 м), розташоване найвище в Україні оз. Бребенескул, яке знаходиться на висоті 1801 м. З трьох озер, повз які пролягає наш маршрут, воно є й найглибшим - до 3 м. Площа озера становить 0,4 га. Звідси до Говерли ще 15 км. Бажаючим ночувати біля озера слід врахувати, що тут постійно дмуть сильні вітри й відсутні дрова. Південно-західні схили головного хребта Чорногори знаходиться в складі Карпатського біосферного заповідника, а північно-східні - КНПП. Знищувати гірську сосну тут заборонено, а тому при мандрівці Чорногорою необхідно мати примус.

Від кордонного стовпчика № 28, що розташований на розгалуженні гребеня до Гутин Томнатика, проходимо далі на північ. Через 2 км приходимо до місця, де направо відгалужується стежка до хребта Шпиці (1864 м) і г. Гомул (1786 м). Йдемо далі на вершину 1910 м і справа перед нами відкривається вид на два скелясті хребти Великих і Малих Кізлів. Це так звані карлінги - гострі гребені, які розділяють давньопьодовикові котли, що в них колись залягали льодовики. Із перевалу перед г. Туркул спускаємося направо вниз до оз. Несамовите, яке розташоване на висоті 1750 м у котлі міжТуркулом (1933 м) і Малими Кізлами. Площа озера становить 0,3 га, а глибина - до 1,5 м. За легендою, якщо в озеро кинути камінь, то зіпсується погода. Воду для пиття можна набрати з джерела, яке знаходиться на відстані 100 м від озера, біля великого куща гірської сосни.

Є різні варіанти продовження маршруту. В умовах гарної погоди слід піднятися на вершину Туркула й піти гребенем далі аж до Говерли (2061 м), щоб мати можливість споглядати мальовничі карпатські краєвиди. На закарпатських схилах головного хребта, досить пологих і рясно порослих гірською сосною, також знаходиться кілька мальовничих озерець. Звідси до Говерли близько 8-9 км. У випадку негоди краще мандрувати, зійшовши з хребта. Між хребтом і виступаючими по дорозі скелями можна знайти непогане, захищене від вітру місце для наметів.
У випадку сильного вітру із закарпатської сторони мандрівку можна продовжити т. зв. „австрійською стежкою", що проходить схилами г. Данцер. На неї можна вийти за 10-15 хв., мандруючи вниз від оз. Несамовитого.Йдучи в північному напрямку, через 15 хв. знову потрапляємо до озера, яке розташоване на одному з відрогів Данцера. Далі цією стежою приходимо на о схили полонини Пожижевської, на якій розташовані Високогірний біологічний о стаціонар Інституту екології Карпат НАН України та сніголавинна станція. При  необхідності, там можна переночувати.

 3 „австрійської стежки" можна зійти до нижнього котла. Стрімка спочатку стежка незабаром змінюється досить доброю дорогою, що проходить схилами долини Данцерського потоку, якою колись ЗВОЗИЛИ молоко з полонин.