Відпочинок в Карпатах

Волинь. Край мальовничих річок і замріяних озер, веселих джерел і зелених лісів. Коли пролітаєш літаком — особливо відчуваєш усю цю красу. Далеко внизу в'юняться до повноводної Прип'яті Стир і Стохід, Турія і Вижівка. Виблискують вузькі полотна каналів. Химерним килимом розляглися ліси, по яких жовтими полозами звиваються дороги. То тут то там посеред лісової галявини чи із таємничого урочища зоріють голубі очі озер.

Природа щедро наділила Волинь озерами. Їх тут понад двісті двадцять — великих, малих і зовсім маленьких. Єдину систему становлять Шацькі природні водойми Прип'яті. Причаївшись у лісових гущавинах, вони великим гроном розкинулися поблизу селища Шацька (звідси їх назва). Хто хоч раз побував на цих озерах, той надовго запам'ятає їх мальовничі плеса. Широка водна гладінь Свитязя і Пулемецького з лінивими хвилями — довгими і похилими, як на морських просторах, вузенькі дзеркальця Климовського та Чорного Малого, заховані в лісових хащах Піщанські озера...
Шацькі озера розташовані на Волинському Поліссі. Тут близько тридцяти озер, загальна площа плеса яких сягає 70 квадратних кілометрів. Деякі, водойми з'єднані між собою протоками, каналами.
Найбільшу водну поверхню—27,5 квадратного кілометра — має Свитязь. Дещо поступається  перед  ним  Пулемецьке  озеро —16,3 квадратного  кілометра, а ще більше — озеро Луки — 6,7 квадратного кілометра. До Свитязя примикає ряд озерець (площа кожного — менше квадратного кілометра): Чорне Велике, Соминець, Линовець. На північ від Свитязя розкинулось Острів'янське озеро, а далі — група Піщанських озер.

Одностайної думки вчених щодо походження Шацьких озер немає. Академік Павло Аполлонович Тутковський, який у 1899 році провів перше докладне геологічне та лімнологічне дослідження Свитязя, пов'язує його виникнення з дією льодовика. І справді, вздовж берегів водойм, каналів, на полях, горбах, а то й на дні озер можна натрапити на валуни, принесені титанічною силою льодовика, який спустився сюди декілька мільйонів років тому із Скандинавських гір.

Береги озер окреслені нечітко. Сипучі піски, крейдяний мергель і вапняки надають їм своєрідності і неповторності. Сосни упереміж з березами, грабами, дубами підходять майже до самої води. Місцями вони відступають, оголюючи широку смугу прибережних золотих пісків — чудових пляжів.
Мальовничі краєвиди Шацьких озер вдало доповнюють сприятливі кліматичні умови місцевості. Середня температура влітку тут не буває нижчою 18—20°. Найбільш теплий місяць — липень, багатий сонячними днями. Хороша провітрюваність місцевості, зріджені ліси (завдяки їм на Шацьких озерах ніколи не відчувається спека), цілюще хвойне повітря створюють прекрасні умови для відпочинку у будь-яку пору року.

Незабутнє враження справляють навколишні ліси й озера весною. З першою піснею струмка розпускаються вербові котики й проліски. З озер сходить крига, з-за моря прилітають гуси-лебеді, а на болотах збираються чаплині гурти. Коли зацвітає багно, вовче лико, черемха, ліщина і тополя, в дзвінку тишу вплітається приглушена тетерукова пісня чи весільне трубіння лосів і козуль... Та найбільш приваблює цей край влітку: золотими озерними пляжами, тихим плескотом хвиль. В лісах дозріває суниця, журавлина, брусниця, чорниця, а десь на межі літа з осінню — ожина. Тоді ж на галявини вибігають боровики й підосичники, маслюки й сироїжки, лисички й опеньки. Узимку ж береги озер густо покреслені лижнями, а самі озера, скуті кригою, стають улюбленим місцем рибалок — прихильників підльодного лову...