facebook

                                  Ездим Сами – лучшие места отдыха в Украине

Маршрут до озера Несамовите
Справочник - Туристические маршруты

Затрати часу - приблизно 5 год. Довжина маршруту - 6 км. Набір висоти - 460 м.

Початок маршруту: від спортивної бази „Заросляк".
Маршрут для тих, хто вже був на Говерлі, а тепер має бажання детальніше пізнати Чорногору та її давньольодовикові котли.
Маршрут розпочинається біля каплички, що поряд із навчально-спортивною базою „Заросляк". Перейшовши міст через Прут, через кілька метрів підходимо до джерела зі смачною водою. Далі піднімаємося досить доброю, як для такої висоти Карпат, серпентинною дорогою.


Через приблизно ЗО хв. після старту переходимо потік Цибульник. Він випливає з котла під цією ж самою назвою, що знаходиться між вершинами Брескула та Пожижевської. Через кілька хвилин мандрівки виходимо з лісу на полонину Пожижевську. У цьому місці, на висоті 1429 м розташовані Високогірний біологічний стаціонар (у підпорядкуванні Інституту екології Карпат Національної Академії наук України), а трохи вище - Сніголавинна станція Державної метеослужби „Пожижевська" (1450,8 м). Тут можна перепочити, ознайомитися з гербарієм карпатських рослин, побачити чудові краєвиди на полонину Маришевську і г. Гомул.


Від будинку стаціонару сходимо до тієї дороги, з якої ми йшли раніше, й через 10-15 хв. підходимо до виходу котла Орендарчик, що знаходиться між вершинами Пожижевської і Данцера. Проминувши зарості гірської сосни и потічок, йдемо вверх стежкою через рідкий ліс (дорогу ми залишили зліва). Вийшовши з лісу, необхідно триматись стежки, бо тут її легко загубити. Стежка проходить правою стороною котла, між заростями гірської сосни. Проходимо через невелику полонинку, рясно порослу щавелем альпійськи - це свідчить про те, що тут колись стояла кошара. Обходимо з правої сторони зарості ялівця й виходимо вгору до старої „австрійської дороги", яка проходить схилами Панцера. На відтинку від полонини Пожижевської ми подолали найбільше перевищення на всьому маршруті. Далі йдемо схилами Данцер і через ЗО хв. поступового підйому поміж заростями гірської сосни нам відкриється чудовий вид на гострі скелясті гребені Великих і Малих Кізлів. Проходимо стежкою повз невеличку печеру, що знаходиться під великим каменем справа від стежки, й незабаром приходимо до невеличкого озерця. Від озера йдемо далі дорогою, яка зліва обходить плече Данцера й через 10 хвилин приходимо до розгалуження стежки направо до озера Несамовитого (у цьому місці на стежці знаходиться камінь із жовтою смугою або стрілкою).


Звертаємо на цю стежку й поступово піднімаємося до основного котла в урочищі Кізли, де стаємо на болотистому березі озера Несамовите. Озеро розташоване під вершиною Туркула на висоті 1750 м. Його площа становить 0,3 га, глибина - 1,5 м. Вище озера, на відстані 50 м в сторону Шпиці є джерело питної води.


Варіантів маршруту для повернення є кілька, й вибирати їх слід залежно від погоди, часу й сил, які в нас залишилися. Очевидно, що повертатися цікаво іншою дорогою, ніж ми йшли. У цьому випадку можемо вибрати варіант, описаний у маршруті № 9. Але найцікавішою і найтаємничішою є стежка, що проходить через Малі і Великі Кізли. Щоб зійти на неї, слід повернутися до „австрійської дороги" й, звернувши на неї направо, великою дугою підійти до краю верхнього котла. На цьому відтинку ми переходимо кілька потічків і звідси відкривається чудова панорама на всю долину й навколишні вершини. При підході до першого хребта повертаємо наліво. Стежка періодично губиться у високій траві, але через мить її знову добре видно. Після того, як ми проминули потічок, що випливає з котла між Малим і Великим Кізлом, на розгалуженні стежок слід повернути наліво з незначним спуском (прямо дорога йде до місця колишньої стаї під Гомулом). Йдемо майже 2 км до потоку Данцер, перейшовши який, виходимо на нижню дорогу, яку ми залишили біля полонини Пожижевської. Тут слід бути уважним, щоб не зайти між потоки, яких є багато зі сторони Гомула.

Доїзд в описі маршруту №1.

Джерело: "Гори гуцульщини"