facebook                                   Ездим Сами - найкращі місця відпочинку в Україні

Горгани
Справочник - Массивы Карпат
Горгани розташовані в центральній частині Східних Бескидів. У поперечному поділі цієї ланки Карпат вони займають місце між Бещадами й Покутсько-Буковинськими Карпатами, натомість у повздовжному поділі знаходяться між Полонинськими Бескидами та Крайовими Карпатами.


розкинулися вздовж головного карпатського хребта на протязі 80 км- від Вишківського (Торунського) перевалу (941 м) на північному заході - до  Татарського (Яблуницького) перевалу - на південному сході. На заході долина . Мізунки відмежовує їх від Бещадів, а на сході долини Прутця й Прута - від Чорногори та Покутсько-Буковинських Карпат.


На північному сході масив лінією Новий Мізунь - Ясень - Пороги - Пасічна - Делятин межує з Крайовими Карпатами. Південно-західна межа, яку фіксують долини верхньої частини Ріки, Прохудної, Тереблі, Брадулова, Мокрянки,  Брустурянки (Тересулки), Турбату й Чорної Тиси, а також перевали Присліп (836 м) та Околє (1203 м). Масив має макрорегіональні риси й розмежовує Полонинські Бескиди від Бескидів Лісистих.
Долини Свічі і Бистриці Надвірнянської поділяють Горганывпоперек на три частини: Західні Горганы (Хомб, 1347 м, Менчіл, 1454 м, Вишківський Горган, 1443 м), Центральні Горганы ( Ілемський Горган1569 м. Молода, 1738 м, Грофа, 1752 м, Попаля, 1742 м, Сивуля, 1836 м, Висока, 1805 м) та Східні Горганы (Довбушанка, 1754 м, Синяк, 1666 м, Хом'як, 1544 м).


У поздовжньому поділі виділяють Зовнішні (або ж Скибові) Горгани Внутрішні (Вододільні) Горгани.
Більшість ґорґанських хребтів знаходяться в межах сколівського покриву. Гірські хребти сформовані тут кількома потужними скибами, що простягаються через увесь гірський масив. На найзовнішнішій зі скиб, т. зв. орівській, знаходяться високі вершини - Чортка (1321 м) - Пасічанка (1215 м) - Синечка (1401 м). Сколівську скибу, що простягається між Сколе та Ямною, визначають гострі хребти: Лиса (1156 м) - Ніагрин (1184 м) - Сиглос Суходольський (1316 м) - Сиглос Ліповицький (1357 м). У скибі Парашки - Аршиці можна виділити два відрізки. Із західним пов'язані хребти Хому (1347 м) - Пустошаки (1427 м) - Аршиці (1557 м). Східніше долини Лімниці складка розширюється й у його межах появляються три другорядні луски. Межі основного насуву визначають Пасічний Верх (1425 м) - Станимир (1547 м) - Козя (1421 м)- Явірник (Горган) (1467 м). Перший із вторинних елементів виклинюється в районі Бистриці Надвірнянської й формує вершини Садки (Козій Горган, 1617 м) - Великий Медвежик (1396 м) - Хом'як (1540 м), а також Греблі (1256 м). Складка Боярина - Довбушанки відгалужується в районі Високої, звідки простягається на південний схід через Ігровець (1807 м) - Боярин (1679 м)- Поленський (1694 м) -  Довбушанку (1754 м) - Синяк (1666 м). Третя з цих другорядних складок є найкоротшою. Вона и:    простягається між долинами Лімниці та Бистриці Надвірнянської, але в орографії
1 відображена масивним хребтом Боревки (1595 м)- Сивулі (1836 м).

Останньою з найбільших тектонічних елементів зовнішньої частини сколівської зони є скиба Зелем'янки. У західній частині Горганів - це єдина зі складок, яка простягається через Пустий Горб (1314 м), Великий Гургулат (1437 м), Тарницю (1413 м) до Яйка Ілемського (1685 м), де розділяється на дві менші скиби. Північною, званою складкою Тавпишірки, складені Яйко Перегінське (1600 м), Кінь Грофецький (1557 м) і Грофа (1752 м), Канюсяки, Ялова Клева (1568 м), Горгані Кінець Ґорґану (1611 м), а також Тавпишірка (1503 м). У межах розташованої значно південніше складки Пареник розташовані Сиваня Лолинська (1543 м), Молода (1723 м), Паренки (1737 м), Верх Студенець (1605 м) та Овул (1613 м).


На південний захід від скиби Зелем'янки маємо ще дві коротких складки - Попаді і Красної - Менчіла. Перша має форму лінзи, сформованої твердими пісковиками, яка виклинюється з менш твердих олігоценових відкгадів. Зону цих твердих скель на місцевості визначають Мала Попадя (1603 м), Попадя (1742 м) і Петрос (1708 м). Складка Красної-Менчіла добре відображена в морфології відомими хребтами Великого Гомнатика (1235 м) і Городища (1377 м).


Хребти Скибових Горганів, що своєю орографією відображають простягання тектонічних структур, є паралельними та асиметричними. їхні північно-східні схили, що закла-дені в головах пластів, є короткими й стрімкими, а південно-західні що уз-годжені з падінням пластів - пологішими. Шість найбільш рік Горганів- Мізунка, Свіча, Лімниця, Бустриці - Солотвинська і Надвірнянська й Прут упоперед перетинають більшість складок. Притоки цих рік закладені в паралельних до простягання хребтів зниженнях, тому хребти мають сітчасте розташування, а річкова сітка -решітчасте.
 

Гірські хребти Вододільних Горганів розташовані на трьох потужних скибах: славській (Вишівський Горган, 1443 м - Канч, 1584 м - Передня, 1550 м), Синевіра (Кам'янка), 1576 м - Пішконя, 1702 м -Стримба, 1723 м) і Брустуранки (Берт, 1670 м - Братковська, 1792 т). У порівнянні з Горганами Скибовими, тут складки є ширшими й менше насунуті одна на одну. Хребти є масивнішими й розділені поміж собою чіткими зниженнями, напр. Бистриці (Рафайловоі).


Найхарактернішою рисою Горганів є кам'янисті розсипища, як покривають найвищі вершини. Вони сформовані з грубошаруватих ямненських і вигодських пісковиків, які зазнають руйнування в результаті механічного вивітрювання.
Розсипища найбільше поширені насамперед на гребенях хребтів і південних схилах. У спрощеному розумінні ці блоки утворилися in situ. На стрімкіших північних схилах, які закладені в головах пластів скельних порід, поширені блоки з більшою схильністю до переміщення вниз. Звично, на значних поверхнях вони закріпляються рослинністю, зокрема гірською сосною. Ці розсипища сформувалися й набули найбільшого поширення в плейстоцені, коли середня температура в результаті недалекого розташування льодовиків становила близько 0° С, а верхня межа поширення рослинності проходила у той час нижче, ніж тепер. Скельні блоки й у наш час зазнають механічного та хімічного вивітрювання. Середня величина матеріалу, з якого сформовані розсипища, коливається від 10-20 до 150-200 см. Інколи блоки, які є найбільше непіддатливими до процессу вивітрювання, можуть становити до 250 см завдовжки. Знаходяться такі блоки у верхній частинах розсипищ і є нестабільними. Дрібніший матеріал може утворювати т. зв. ієрогліфові шари, які розділяють ямненські пісковики від вигодських. Вони є тонкошаруватими й у процесі вивітрювання розпадаються на характерні, ромбоїдальні плити. Скельні греготи покривають найвищі вершини Горганів. До найвідоміших відносяться кам'яні поля на Високій та Ігровцю, Сивулі, Перенках, Довбушанці, Синяку і Явірнику Горґані. Найбільші й наймальовничіші розсипища поширені на схилах долини Сітного під Козім Горганом (Садками). У багатьох місцях розсипища сходять низько в долини, як, наприклад, Зелениці (резерват Бредулецький) чи Петроса.


У внутрішній частині Горганівтакі розсипища є меншими. Великі поля ямненських і вигодських пісковиків можна знайти на Канчі, Пішконі, Попаді біля Канча і Гропі. Загальна площа греготів у Ґорґанах оцінюється у 15квадратних км.
Незважаючи на те, що на території Східних Бескидів снігова границя в плейстоцені знаходилася на висоті біля 1500 м, а язики льодовиків могли сходити навіть до 1100 м, у Горганах гірські льодовики появилися лише дуже локально й не досягали таких розмірів, як на Свидовці чи в Чорногорі. Основною причиною цього була невелика масивність ґорґанських хребтів.


Давньольодовикові котли знаходяться на північному схилі Високої й Братковської. Із закарпатської сторони малі льодовички могли бути на північно-східних схилах Стримби, Негровця і Яснівця, причому найкраще вироблений кар знаходиться саме під Яснівцем.

 

Джерело: "Гори гуцульщини"