facebook vkontakte

                                  Ездим Сами – лучшие места отдыха в Украине


Мармароські гори
Справочник - Карпатские регионы

Мармароські гори займають широку територію між Чорним Черемошем, Саратою, Кирлібабою, верхів'ями Золотої Бистриці, Вишовом і Білою Тисою.


З півночі пер. Шибений (1339 м) відділяє їх від Чорногори, пер. Шия (1390 м), що розташований на вододілі Чорного і Білого Черемошів - від Гринявських гір, а пер. Прислоп (1418 м) - від Роднянських гір - з півдня. Орографічною віссю цього регіону є хребет, по якому проходить українсько-румунський кордон. У північно-західній частині - від злиття Тиси й Вишова до Стога - хребет простягається у широтному напрямі, а від Стога до пер. Прислоп -у меридіональному. На цьому хребті можна виділити масиви: Піп-Івана Мармароського (1936 м), Ненески (1820 м), Стога (1651 м), Чивчинських гір (Чивчин, 1769 м, Лостун, 1654 м, Будийовська Велика, 1678 м), Гнетеси (1769) і Кречелі (1855 м). Від головного хребта відгалужуються численні бокові відроги. Західний відріг, який спадає над Вишовом і Русковою, є довгим і в своїй серединній частині розширюється в широкі гірські вузли зі значними оригінальними рисами, наприклад, масив Фаркеу (1961 м) і Міхайлекула (1920 м) - найвищого в цьому регіоні, Петроса Будийовського (1854 м), Торояги (1939 м) і Гребеня (1590 м). Відроги, які спадають до долини Чорного Черемоша, є короткими (до 7 км завдовжки) й, за винятком прикордонних вершин Стога й Лостуна, не особливо вирізняються в рельєфі. До Мармароських гір зараховують також хребет Чорний Діл (1491 м) на східній стороні долини Білого Черемоша, масив Цімбослави (1616 м), а також розташовані на розгалуженні Кирлібаби й Золотої Бистриці гори Цібо (Капул, 1616 м).


Описувана частина Карпат має досить складну стратиграфію й тектоніку. Основні геологічні структури простягаються від північного заходу на південний схід. Серединна смуга, яка простягається від Рахова й Богдана до Борші й витоків Білого Черемоша, складена палеозойськими кристалічними породами (кристалічні сланці, гнейси), а також пермськими та мезозойськими осадовими породами (вапняки, доломіти). Ця смуга покриває флішові верстви крейди - т. зв. зовнішній фліш - від північного сходу й т. зв. мармароський фліш -від південного заходу. У загальному вигляді, ці зони є насунутими одна на одну в напрямі з південного заходу на північний схід. Зокрема, серединна („кристалічна") смуга залягає частково на зовнішньому фліші, а на ньому в свою чергу знаходиться шар мармароського фліша. Особливості геологічної будови досить чітко відображені в морфології території меншими чи більшими останцями. Наприклад, масив Чивчина сформований куполом базальтів і вапняків, яка залягають на зовнішньому фліші. Аналогічну будову мають розташована поряд Попадя й околиці Будийовської Великої, де розташований великий покрив базальтових і вапнякових відкладів, які також знаходяться на фліші. Наступні фрагменти мармароського флішу на кристалічних сланцях серединної смуги збереглися у вигляді крил, сформованих із фактично рівнопростертих пісковиків і конгломератів. Іншим покривом цих порід сформований кордонний хребет від вершини Піріє (1550 м)до Гнетеси (1762 м). На Комановій і Гнетесі можна побачити мальовничі скелі.


Найвищі вершини Мармароських гір знаходяться в серединній (кристалічній) смузі. Вони сформовані базальтами (Петрос, Фаркеу, Чивчин), андезитами (Торояга), гнейсами (Піп-Іван, Гребень), вапняками й доломітами (Міхайлекул). Тут поширений типовий альпійський ландшафт із гострими вершинами й скелястими гребенями (наприклад, Петріцуа), оголеними скелями (Ріатра Арса над долиною Васеру, Мокринів Камінь над Чорним Черемошем, Чорний Діл) й значними відносними перевищеннями. У зоні поширення фліша форми рельєфу є згладженішими, прикладом чого є заокруглені вершини Стога й Ненески.


У плейстоценову епоху найвищі масиви Мармароських гір були покриті гіським зледенінням. Цирки й морени залишилися під Піп-Іваном, Фаркеу та Михайлекулом, Ненескою, Петросом Будийовським, Тороягою. У той час снігова границя проходила тут на висотах 1460-1560 м, а найдовший льодовик знаходився під Піп-Іваном й мав 2,5 км завдовжки. У масиві Чивчинських гір давньольодовиковий цирк знаходиться на південно-східному схилі Хітанки. У цьому місці льодовик був досить коротким (до 500 м завдовжки).
Слід зауважити, що назва „Мармароські гори" в цьому широкому розумінні застосовується польськими і Румунськими дослідниками. В українській географічній літературі вона окреслюється масивом Піп-Івана Мармароського та Фаркеу, який розташований на розгалуженні Рушкової Ріки й Тиси. Цей хребет ряд угорських і чехословацьких дослідників називають Рахівськими горами.

 

Джерело: "Гори гуцульщини"

 
                                     Наша кнопка: Ездим Сами – отдых в Украине Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых